Майже Мумій Тролль

Цей чемпіонат став у багатьох речах історичним. Він став першим чемпіонатом, що проводився в Африці. В фіналі стало зрозуміло, що вперше на ЧС, який пройде за межами Європи, чемпіоном світу стане саме європейська команда. Фінал сказав, що вперше в своїй історії чемпіоном стане або Іспанія, або Голландія. А вже після фіналу вияснилось, що світ вперше отримав чемпіона, який почав турнір з поразки. 

В чомусь саме такий вихлоп, такий склад команд в останньому матчі на турнірі можна назвати символічним. Фінал продиктував просту істину: для того, щоб досягнути висоти, необхідно уміти наступити на горло своїй пісні, задушити в собі творця. Ні Голландія, ні Іспанія не могли похвастатися суператакуючою грою. Перші, за якими закріпилося звання «чемпіонів товариських матчів», вважалися художниками від футболу, творцями щастя, продавцями емоцій. Після їх безшабашних поразок весь світ вмивався сльозами, бо втрачав можливість спостерігати за командою, яка дарувала справжні емоції, яка широкими розчерками атак писала не історію перемог (в цю історію входять тільки переможці), а історію життя – красивого, але проблемного, - справжнього життя. Голландія не вірила в житейську істину про те, що історія – це правда, в яку всі домовилися вірити. У них була своя правда, в яку вірили тільки вони. Зі своєю правдою вони створили останню велику революцію в світі футболу, саме вони зробили футбол таким, яким ми бачимо його сьогодні. Зі своєю правдою і сльозами на очах вони програли вже два фінали і безліч інших важливих матчів. Їхні широкі розчерки атак безжально спалювалися командами більш практичними і прагматичними, командами, які жили не ради емоцій, а ради результату. І в цьому ракурсі збірна Голландії не вписується ні в які уявлення про ментальні особливості народу. При всіх розповідях про розв’язність амстердамських борделів і фантазіях під легалізовану марихуану розповсюджена думка говорить про те, що Бог створив океан, а працелюбні голландці приробили до нього берег. Ще краще сказонув Вольтер: «Бог створив світ, а Голландію до нього прибудували голландці». Маленька країна, більша частина якої знаходиться нижче рівня океану, своїми зусиллями, крок за кроком відвойовувала землю в цього ж океану. Аеропорт в Амстердамі знаходиться майже на 5 метрів нижче рівня океану, так що люди, які туди прилітають, при посадці дивляться знизу вверх на тих, хто подорожує по воді. Нідерланди, на долю яких приходиться 0,008% поверхні земної кулі, займають третє місце в світі по експорту сільськогосподарської продукції. При цьому в сільському господарстві країни працює не так вже й багато людей – 5% від населення країни. Академія «Аякса» - флагмана голландського клубного футболу, що постачає світу талановитих футболістів, збудована на болоті. Його спочатку осушили, а потім побудували там шість тренувальних полів, базу…

Романтично, що така маленька країна, у якої і близько немає величезних земляних плантацій, вирощує квітів більше всіх в світі. Не картоплі, не пшениці, а квітів! Романтично, що така маленька країна, населення якої складає близько 16 млн. людей, поставляє світу таку величезну кількість талановитих футболістів. Голландці зуміли довести, що величезною складовою таланту є працелюбність, поставивши вирощування вундеркіндів на потік, зробивши його рутинною справою. Збірна ж Голландії не жила по законам цього жанру, вона не була трудолюбивою, вона не займалася рутиною – вона творила. До цього чемпіонату світу. В ПАР ми побачили, як генії роботи з м’ячем, природжені фантазіста, виходять на поле, затиснуті в дотошно промальовані тренером тактичні схеми. На горло, з якого раніше виринала солов’їна пісня, було накинуто тісний зашморг бажання здобути результат. І ця система працювала, вона довела голландців до фіналу, підтвердивши ще одну образливу назву збірної Нідерландів – без 5-ти хвилин чемпіони.

З Іспанією інша історія. Футбол в житті країни займає величезну роль, він здатний на неймовірне: об’єднати басків, каталонців, памплонців – всіх, одним словом. Розбита сепаратистськими протиріччями Іспанія, лише під гру збірної стає дійсно єдиною нацією. Футбол «Фурії роха», що не дивно, схожий на кориду. Швидкими і точними переміщеннями вони обезсилюють свою жертву, заганяють її в глухий кут, звідки є лише один вихід – поразка. В складі Іспанії зібрано величезна кількість футболістів з безмежними технічними властивостями, що дозволяє збірній легко тримати м’яч і насаджувати перевагу будь-якому противнику. З першого ж матчу Чемпіонату Світу тренер іспанців вирішив обмежити кількість технарів, випустивши на поле додаткового кіборга, запрограмованого для руйнування чужого потенціалу, а не реалізації свого. Завдяки цьому Іспанія, яка ніколи в своїй історії не проходила навіть до півфіналу на таких турнірах, як каток для вкладання асфальту, пройшлася по своїм суперникам. Це не було красиво, це ні в якій мірі не було феєрично, це було надійно. Ніколи світ не бачив такого нерезультативного чемпіона. Збірна Іспанії використовувала свою технічність не за призначенням – своїм головним козирем вона не давала грати супернику. Коли почалися матчі на вибування, Іспанія для своїх перемог використовувала лише один рахунок – 1:0. Ідеальний рахунок… «Фурія роха» забула головне правило кориди – зробити щасливими глядачів. Вона зосередилася на бику. Бика вбили, але глядачі побачили лише його запечену масну тушку, сам же процес битви вони проспали.

Саме тому фінал перетворився в ламання. Ламання не тільки гри суперника, а й ворожих футболістів. Ніколи у вирішальному матчі ЧС не було показано стільки жовтих карток. Мало того: 11 гірчичників, виписаних Уебом, майже вдвічі перебили попередній рекорд. Результат фіналу, по суті, звівся до везіння. Головній зірці Голландії Роббену, який двічі вибігав на побачення з воротарем, не повезло, а кращому гравцю Іспанії Ін’єсті, повезло. І таке буває в футболі…

***

Після матчу вулиці Іспанії вигиналися і ломилися від людей, які висипали темної ночі розділити радість з іншими. В Барселоні, столиці Каталонії, де буквально за день до фіналу проводили маніфести, прагнучи від’єднання від Іспанії, захриплим голосом горланили «Еспанья, Еспанья». Центральний захисник збірної під бурхливі аплодисменти партнерів вийшов отримати поздоровлення від королеви країни Софії в одному тільки рушнику. Капітан збірної відразу після матчу давав інтерв’ю гарненькій журналістці, яка по-сумісництву була ще й його дівчиною. Під кінець розмови перед камерами, перед усією країною капітан смачно її поцілував під сміх інших журналістів. Вже в Іспанії, коли автобус з відкритим верхом, здійснював коло пошани, дехто із збірників, перебуваючи явно не в тверезому стані, випав з машини. Центральний захисник збірної – Херард Піке – плюнув на спину іспанському футбольному діячу. Але всім було наплювати на речі, які в інший день викликали би кучу ненависті, заздрості, обурення чи злості. Просто і у емоцій є межі – вони не безкінечні. А цей день у всієї Іспанії була лише одна емоція – радість. Одна на всіх.